7Б Українська література

24.03.2020
Тема. Марина Павленко "Русалонька із 7-В класу, або Прокляття роду Кулаківських". Добро й зло в повісті, у сучасному світі та в людині. Образи дітей та дорослих, аналіз їхніх учинків.

Матеріал у підручнику: с.225-232 (розділим22-41у скороченому варіанті)

                                           Матеріал від учителя:

                             «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» - аналіз

      Автор – Марина Павленко

      Жанр – Повість-казка 

     Тема: пригоди семикласниці Софійки, яка  намагається розплутати зловісну таємницю.

      Ідея: уславлення доброти та працелюбства семикласниці, її активної життєвої позиції, засудження зла та несправедливості

      Головні герої: Софійка, її мама, тато, молодший братик Ростик, Вадим Кулаківський, колишній сусід  Сашко, тітонька Сніжана та її наречений Валентин. 

      Проблематика:

-  відповідальність за власні вчинки

-  перші почуття 

- підлітки та сім’я 

- родова пам’ять 

- матеріальні статки та духовні цінності

                                           Композиція «Русалонька із 7-В» 

Композиція – співвідношення частин твору, яка відбиває складність зображуваних у ньому явищ життя;послідовність та вибудова, розміщення та взаємозв’язок частин, образів, епізодів художнього твору; побудова твору, обумовлена його змістом і жанровою формою. 

      Експозиція: у квартирі поверхом нижче відбуваються якісь дивні речі 

      Зав’язка: під час приготування до весілля Софійка в старій прабабу синій шафі знаходить сімейну реліквію – коралі. 

     Кульмінація: під час  знайомства з майбутнім чоловіком тітоньки Сніжани виявляється, що коралі зникли.

     Розв’язка: Софійка дізнається, що коралі в неї украв Вадим Кулаківський. 

       У книзі «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських» Марина Павленко вірно дотримується свого творчого принципу — писати про реальне життя і реальних людей, які завдяки фантазії потрапляють в нереальні ситуації. Така позиція імпонує читачеві-підліткові, який вважає себе дорослим, але в душі залишається дитиною. 

             Головна героїня книги — чуйна до людей, кмітлива Софійка — розпочинає своє дослідження, щоб допомогти своєму однокласнику Вадиму Кулаківському позбавитися родового прокляття. Поступово, крок за кроком, вона дізнається про страшну провину прапрадіда Кулаківського. З казкового арсеналу чарівних предметів, які, зазвичай, допомагають героям казкових повістей, Софійка задіяла лише старовину дерев’яну шафу, спроможну переносити героїню у будь-який час.

              Марина Павленко відобразила характерну прикмету сучасності: інтерес підростаючого покоління до історії України, краєзнавчих пошуків, дослідження старовинних пам’яток архітектури, вивчення свого родоводу. Читач «Русалоньки із 7-В або Прокляття роду Кулаківських», глибше пізнає минулу епоху, знайомиться з старовинними традиціями і обрядами.

        Софійка — героїня книги «Русалонька із 7-В або Прокляття роду Кулаківських». У повісті вдалося відтворити колоритні типажі сучасних школярів, їхню поведінку, сучасну сленгові говірку. Марина Павленко відзначила, що прототипом образу Софійки стала її старша донька. Досить яскраво представлений у книзі образ самовпевненого учня Вадима Кулаківського, в якому уособлений психологічний портрет сучасного підлітка. Незважаючи на матеріальне благополуччя (його батьки-заробітчани надсилають достатньо грошей), він відчуває самітність і безпорадність. Софійка, побачивши невідомий бік життя Вадима, вирішила допомогти йому.

Вадим – один із головних героїв повісті. Він однокласник Софійки. Зухвалий, зарозумілий, але самотній. Його вихованням турбується бабуся, з якою він поводиться не зовсім чемно.Хлопець мріє, на нашу думку, про зустріч з мамою й татом, але не хоче в цьому зізнатися.Письменниця ставиться до Вадима, як до сучасного хлопця, який має складний характер і заплутане минуле. Пройде час і він усвідомить свої помилки.

Син Данила Міщенка, що з вини батька стає двірником. Спочатку справляє враження порядного юнака, що закоханий у панночку Юзю. Але з часом побачимо різку зміну в характері хлопця. Жорстокість, мстивість заполонили його серце. Жив, ховаючись від людей, ніколи не ділився наболілим, душив у собі любов до Юзі. Сина виховав схожим на себе.Висновок в тому, що не кохання до Юзі зробило його таким, а помста за те, що він не рівня їй. Батько Михайла втратив звання «дворянського предводителя», і це не дає йому дорівнятися до майнових статків його коханої.

                          Родина Софійки (родовідне дерево), характеристика героїв роду Софійки повісті-казки "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських":

Клава Бідна сирота, від якої відвернувся коханий Корній; сама ростила доньку; тяжко хворіла,потім одужала;  померла молодою. Сліпий старець подарував їй заповітне намисто, яке вона ніколи не одягала. ↓
Горпина  і  Павло Були щасливі. Павло  придбав для Горпини пишний вінок із стрічками. У ньому і в коралях вона виходила заміж ↓
Ніна Лише вона могла ще дитиною верхи їздити на Мальві ↓
Дідусь Максим (Вишня-Ягода) і бабуся Ліна
	↓ Тетяна Славко ↓ Сніжана (лікар-травматолог) і Сергій Кавун(Пустельник-художник)
↓ Ростик - Софійка-Русалонька	Родина Міщенків (родовідне дерево), характеристика героїв роду Міщенків повісті-казки "Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських": Данило Міщенко - Міщенков  Балакун. Під час вечері з Гордієм Кулаківським вихвалявся своїми чеснотами. Добре підпивши, підписався під документом про продаж власних маєтностей та маєтностей дворян Жуковських, Пашковських, Їжакевичів,  Дульських і Старосвітських. ↓ Михайло-Мішель-Мішка   Міщенков – Білий Двірник-дворянин закохався у панночку Юзефу, потайки її вивіз до свого «маєтку». Юзефу розшукав батько. Видав заміж за старого графа. Вони мешкали у замку в Києві. Юзефа мала доньку від Мішки. Під час погромів втекла за кордон. За викрадення панночки Мішель опинився у в’язниці, його вислано до Сибіру на три роки. Все майно перейшло до опікуна – пана К (Кулаківського). Був серед червоноармійців. Змінив прізвище. Начальствував у Кривих Колінах. ↓ онук-вусань ↓ Прапраправнук Валентин Білий Наречений Сніжани. Приховував попередні одруження. Прикидався перед Сніжаною багачем, проте був скупим із сином і навіть забув ім’я доньки, яка жила разом із мамою у комунальній квартирі в Києві. ↓ Син у Вишнополі ↓ Дочка Іринка в Києві Добрі персонажі в творі Марії Павленко «Русалонька із 7-В»   У творі зло перемагає добро. Його несуть позитивні персонажі такі, як Софія, Сашко, Сніжана.     Головна героїня Софійка ввічлива, щира, добра, мужня. Усім старається допомогти. Думає не тільки про себе. Саме їй випала роль зняти прокляття з роду Кулаківських.     Сашко відчайдушно кидається в небезпечні пригоди та ризикує життям, щоб допомогти подрузі. Хоч він не дуже освічений і допускає граматичні помилки на письмі, проте не розгублюється та знаходить вихід у складних ситуаціях. Його поради та вчинки є дуже слушними. Сашко уособлює добро та справедливість. Адже він дружній, мужній та милосердний.     Співчутлива та кмітлива тітка Сніжана. ЇЇ вірність традиціям виводить на чисту воду лицемірного Вадима.     Завдяки зусиллям позитивних героїв родина Кулаківських стала щасливою.

         ДЗ:с.225-232 (розділим22-41у скороченому варіанті), прочитати, скласти у зошиті родовідне дерево родини Кула, відповідати усно на питання на с.232.

25.03.2020
Тема. Марина Павленко "Русалонька із 7-В класу, або Прокляття роду Кулаківських". Роль у творі художніх засобів. Символічне значення образів старовинної шафи та чарівних коралів.

Матеріал від учителя

        1. Повторення вивченого.

                                  Літературна вікторина

      1.    З ким зустрічався Вадим? 

      2.    Яку таємницю приховував Валентин від Сніжани? 

      3.    Який домашній улюбленець зовсім неочікувано з’явився в Софійки? 

      4.    Коли з’являлися привиди в загадковій квартирі?

      5.    Як звали доньку Гордія Кулаківського?

      6.    Чому Юзя відмовилася від кохання Мішеля? 

      7.    Чому ставок називався Відьмин?

      8.    Чому село називалось Половинчик? 

      9.    Як мешканці села між собою називали дивакуватого художника? 

     10.  Хто така Мальва? 

     11.  Як покарали Міщенка за спробу викрадення Юзефи Кулаківської? 

     12.  Як загинув Фрол Кулаківський? 

---

      2. Новий матеріал.
Невід’ємною складовою образної системи роману «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» є символічний образ чарівної бабусиної шафи, яка служить порталом між минулим і теперішнім часом:
       «Різьблена, з широкою шухлядою внизу, ще од прадіда Павла й прабабусі Горпини по маминій лінії. Її не проміняли на харчі навіть у голодовку! Почесна «пенсіонерка», регулярно змащувана щонайдорожчими засобами для меблів, схотіла згадати молодість?...»
            Ще один родинний артефакт – незвичайні коралі, які, за словами мами, «кожна жінка їхнього роду під вінець одягала... Намисто дісталося ще прапрапрабабі. Відтоді передавалося з роду в рід на щастя. Хоча Софійчина мама чомусь його всерйоз не сприймала. Вдягла тільки з поваги до реліквії. А по весіллі відразу кудись поділа, здається, таки до шафи»
           Прикметно, якщо шафа є символом духовного спадку пам’яті й пошани до свого роду, то чарівні коралі, які передаються по жіночій лінії родини із покоління в покоління, – оберегом, символом щастя у подружньому житті.

         Окрему роль відведено в романі Марини Павленко образам природи, що є одним із важливих засобів зображення персонажів, слугують глибшому розкриттю їхніх внутрішніх вражень і відчуттів. Так, скажімо, картини природи злиті в єдиний нерозривний потік переживань головної героїні твору Софійки: «Осінь усе глибшала, як глибшали Софійчині сумніви й вагання. Вкутавшись у подаровану тітонькою шаль, бродила золотими листяними заметами. Парк оголився і спорожнів. Тільки їхня з Вадимом акація ще ніяк не скидала срібно-зеленого кучерявого вбрання. Софійка знала: акація не жовкне, зеленіє до останнього і просто осиплеться якоїсь ночі під натиском тяжкого приморозку».
          Образи природи передаються через сприйняття Софійки, тому й позначені особистісним баченням, оцінною характеристикою з романтичним, часом із гумористичним забарвленням: «Зате ранок був гідний пробудження! Сріблява зелень, яблуневий цвіт у густому сонячному соусі та нестримний пташиний щебет. До того ж канікули!!!». «Призахідне сонце виблискувало на плесі усіма барвами веселки. І комарі не кусали – благодать!».
              Характеристика «дорослих» персонажів у тексті Марини Павленко не така яскрава та рельєфна, не надто індивідуалізована, як, приміром, характеристика дитячих образів. У романі автор висвітлює як родинні взаємини, так і поведінку представників різних поколінь Кулаківських, Міщенків. Іншими словами, письменнця простежує «два ланцюжки: Дмитро Міщенко – Михайло (Мішель, Мішка) Міщенков-Білий – син Мішки Білого (вусань із Кривих Колін) – Валентин Білий та Гордій – Яків – Василь (Васюня) – Іван – Анатолій Кулаківські, що репрезентують родовідні лінії та долі представників цих родів, які накопичували гріхи, каралися за негідні вчинки, деградували, занедбували духовний зв’язок між предками і нащадками». У характеристиці Міщенків домінує авторська оцінка: «У всіх немовби подвійна душа. Усі хвалькуваті, брехливі, ненадійні"]. Про Кулаківських читач дізнається з промовистих реплік інших персонажів: «захланні, бісівський рід, проклятий рід».

    Підсумовуючи зазначу, що художньообразна система в романі «Русалонька із 7-В, або Прокляття роду Кулаківських» є доволі поліфонічною (конкретні й історичні персонажі, образ-символи) і чітко окресленою (взаємодіють позитивні та негативні характери). Марина Павленко не вдається до тривіального опису зовнішності чи поведінки своїх героїв, а зображає їх у процесі становленні характеру, у внутрішніх переживаннях, у здатності зрозуміти світ і самого себе.

         Символічні образи слугують у тексті для вираження емоційних станів та ціннісних установок персонажів.

         

   ДЗ. Дочитати повість М.Павленко "Русалонька з 7В класу...", відповідати на питання   на с.241-242 усно.

   

   Додатково. За бажанням прочитати 60-61 главу повісті (знайти в Інтернеті)

07.04.2020Тема. Любов Пономаренко. Новела "Гер переможений". Особливості художніх засобів новели.

Матеріал у підручнику:

1. с.243 - біографія Л.Пономаренко.

2. Новела "Гер переможений" - с.243-245.

Матеріал від учителя:

1. Теоретичний блок

Новела (іт. nevela — новина) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незви-чайну життєву подію з несподіваним фіналом та яскраво вимальованою ідеєю.

Особливості новели:

- побудова на основі справжньої, невигаданої події;

- конфлікт більш загострений, події розвиваються напруженіше, динамічніше, ніж в оповіданні;

- можливі раптові повороти подій;

- несподіване закінчення;

- посилена увага до окремих художніх деталей;

- стислість розповіді про події та персонажів;

- нетривалий час дії; 

- дві-три основні дійові особи;

- прозова форма;

- невеликий обсяг.

Тема твору: зображення важкого життя військовополоненого

Мета твору: людина за будь-яких обставин повинна залишатися Людиною

Ідея твору: осуд війни, бо вона приносить горе, заклик перед будь-якими обставинами залишатися людиною, утвердження співчуття та прощення.

2. Буктрейлер

3 Комікси до твору.

 

ДЗ:

1. Прочитати новелу "Гер Переможений"

2. Виписати в зошити визначення новели та вивчити його.

3. Скласти та записати план до новели.

08.04.2020
Тема. Любов Пономаренко. Новела "Гер переможений". 

1.Перевіряємо зміст прочитаного твору:

Тестові завдання
1. Як звали полоненого німця?
А) Ганс;
Б) Фрідріх;
В) Гердер.

2. Яку роботу виконували німці?
А) копали траншеї;
Б) будували будинки;
В) ремонтували дороги.

3. Де відбувалися події, описані у творі?
А) у селі;
Б) у місті;
В) у ліісі.

4. Як виконували роботу полонені?
А) з неабиякою охотою;
Б) з любов'ю і розпачем;
В) з ненавистю.

5. Як ставилися жінки до полонених?
А) з люттю і ненавистю;
Б) з презирством;
В) з жалем.
6. Чим кидали діти по німцеві?
А) грудками і камінням;
Б) гнилою картоплею;
В) болотом.

7. Як ставився німець до дітей?
А) не звертав на них уваги;
Б) грав їм на гармошці;
В) погрожував їм кулаком.

8. Чим хизувався німець?
А) своїми нагородами;
Б) губною гармошкою;
В) фотографією дівчаток.

9. Що сталося з німцем під осінь?
А) він захворів;
Б) його звільнили;
В) його розстріляли.

10. Що було знайдено у стіні будинку?
А) золоті монети;
Б) годинник;
В) фотографію дівчаток.

11. Що ніби хотіли запитати дівчатка?
А) хто ви такі?
Б) як вас звати?
В) ви не знаєте, де наш тато?

12. Який жанр твору «Гер переможений»
А) новела;
Б) оповідання;
В) повість.

2. Від учителя.

        Війна – страшне явище. Вона несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю чоловіків, які зі зброєю в руках пішли на фронт, не легша була доля дітей, жінок, стареньких, які залишилися в окупації, тяжко працювали, потерпали від голоду і холоду. У війні, як правило, бувають переможці й переможені. Переможців, особливо у справедливій війні, уславлюють, у пошані схиляють перед ними голову. А от що можна сказати про переможених? Тих, наприклад, які потрапили на війну не з власної волі?

          Це дуже складне питання.

          Як же ставитись до переможених загарбників, що принесли стільки горя на нашу землю? Ненавидіти, пробачати, бути байдужим до їхньої долі?

3. Міні-твір "Чи повинна людина бути гуманною?"

ДЗ:

Напишіть міні-твір за поданою темою. Висловіть своє відношення до прочитаної новели.

Увага! Нагадую номер телефона, за яким ви у вайбері можете переслати ДЗ.
                                          0508879409

21.04.2020. 

Тема.  Олег Ольжич - поет національного героїзму. Заклик іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям у вірші "Господь багатий нас благословив"

Матеріал упідручнику:

1. Стаття про Олега Ольжича - с.247.

2. Вірш "Господь багатий нас благословив".

Матеріал від учителя:

1.Про автора

2. Вірш "Господь багатий нас благословив"

3. Аналіз поезії

Тема: життя та боротьба сина свого народу (розповідь про необхідність розвивати таланти, дарованіі Богом)

Головна думка: уславлення духовно-багатого українського народу, заклик правильно скористатися наділеними дарами: жити недаремно, ідучи за велінням свого серця.

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична) лірика

Жанр: вірш (1933)

Художні засоби

Епітети: «врочисте небо», «Господь багатий», «солодких грон», «променистих вин»

Персоніфікація: столах веселих

Метафора: «лине хмара …розверзається небо», «Господь … благословив дарами», «вогонь самопосвяти», «твойому серцю найхмельніший келих»

Архаїзми: «вотще», «літеплим», «самопосвята».

Повтори (що надають врочистості): «і вірити, і прагнуть», «і величне, і ясне-бо»

                                           Композиційна будова вірша

1 Безсмертне — і величне, і ясне-бо (не змарнувати швидкоплинний час, а прожити життя в служінні народу)

2 Господь багатий нас благословив дарами (оспівування духовного багатства  українського народу)

3 Іди ж сміливо і бери один (обов’язок кожної людини – стати гідним сином свого народу)

Серед «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах, для нього «найхмельнішим  келихом» стала воля, боротьбі за національну ідею він посвятив своє життя.

ДЗ:

1. Знайти цікаві факти про О.Ольжича (4-5), виписати в зошити.

2. Виразно читати опрацьований вірш.

23.04.2020

Тема. Олег Ольжич. Проблема людської волі в поезії "Захочеш - і будеш"

1. Знайомство з поезією.

2. Пояснення вчителя (аналіз поезії)

      Вірш «Захочеш — і будеш» – дев’ятий із циклу «Незнаному Воякові», в якому поет безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення.

        Людина має в собі невичерпні сили, про які вона інколи й не здогадується. Безмежна її любов до батьківщини, мужність, із якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі її народу часто не збагнути іншим. Логічний наголос на слові «захочеш» підсилює спонукання до вольового рішення людини. Так пізніше Василь Симоненко використає такий же потужний логічний наголос, звертаючись до сучасників: «Ти знаєш, що ти — людина?» Справжнє, наповнене боротьбою життя, вважає Олег Ольжич, не для слабких: 

       Зрослась небезпека з відважним життям, 

       Як з тілом смертельника крила. 

                Це не означає — крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок: 

                                   І легко тобі, хоч і дивишся ниць, 

                                   Аби не спіткнутись ні разу, 

                                   І нести солодкий тягар таємниць 

                                   І гостру петарду наказу.

Тема: роздум про можливості кожної особистості (життя і боротьба сина свого народу)

Головна думка: «в людині, затям, лежить невідгадана сила» (заклик бути патріотом)

Провідний мотив: утвердження сильної і сміливої особистості

Рід літератури: лірика

Вид лірики: громадянська (патріотична)

Збірка: «Вежі» (1940)

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: невідгадана сила, відважним життям, солодкий тягар, гостру петарду, невблаганним сумлінням

Метафора: «в людині … лежить … сила», «Зрослась небезпека з … життям», «нести тягар … таємниць», «петарду наказу», «надать блискавичність думкам», «рішенням важкість каміння», «стать сам на сам з … сумлінням».

Порівняння: «зрослась …, як з тілом смертельника крила»

Повтори (анафора, єдинопочаток): «І …»

Композиційна будова вірша

1 Захочеш – і будеш (багато у житті людини залежить від неї самої, бо «в  людині, затям, лежить невідгадана сила»)

2 Зрослась небезпека з відважним життям (справжнє життя, наповнене боротьбою, тільки для відважних)

3 Не спіткнутись ні разу (приймати виважені рішення, щоб виконати свій обов’язок)

4 Навчишся надать (віра у себе, в успіх розпочатої справи)

5 Стать сам на сам з …невблаганним сумлінням (власне сумління – найвище мірило кожного поступку перед вибором «піти чи послати»)

           Якщо розглядати вірш не в контексті біографії  автора, то він насамперед сприймається як роздуми про можливості кожної  особистості. Якщо взяти до уваги життєвий шлях та вибір самого автора, то він про глибоку віру в силу українців у боротьбі за національне визволення.

Ліричний герой – це відважна та сильна духом людина, котра вірить у невідгадану силу, великі можливості українців у боротьбі за відродження державності. 

3. Робота за підручником:

- с. 248: виразне читання вірша "Захочеш - і будеш";

- усно відповісти на питання на с.249.

Домашнє завдання:

Вивчити напам'ять один із віршів О.Ольжича на вибір (с.248)

28.04.2020

Тема. Лицар духу українського народу - Олена Теліга. Вірш "Сучасникам" як моральний заповіт нащадкам.

1. Коротко про поетесу

2. Вірш "Сучасникам"

3. Аналіз вірша "Сучасникам"

Тема: патріотичне звернення ліричної героїні до своїх сучасників

Головна думка: ««Не треба слів! Хай буде тільки діло!»

Провідний мотив: прагнення переповнити кожну мить життя, патріотичне прозріння

Рід літератури: лірика

Вид лірики: філософська

Збірка: «Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича» (1994)

Жанр: вірш

Художні засоби

Епітети: раптовий порив, святім союзі, гострим болем, я тверда й сувора, ясних привітів, хуртовині сніжній, холодній зливі

Персоніфікація: купати душу

Метафора: «горіння тіла», «сховай свій біль», «зломи раптовий порив», «у святім союзі: душа і тіло, щастя з гострим болем», «біль бринить», «сміх …  рветься джерелом на волю», «даю без міри ніжність», «палити серце в хуртовині», «вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив»

Антитеза (протиставлення): «Не плутай душу у горіння тіла», «Не треба слів! Хай буде тільки діло!», «щастя з гострим болем»

Риторичне звертання: «О краю мій, моїх ясних привітів не діставав від мене жодний ворог»

Риторичні оклики: «Не треба слів!», «Хай буде тільки діло!», «Мій біль бринить, зате коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю!»

Інверсія: «в хуртовині сніжній»

        Спокійна і сувора лірична героїня закликає сучасників теж жити повним життям, наповненим горем і щастям, болем і сміхом, бути без міри щирим та щедрим, поважати тільки діло, а не порожні слова

4. Виразне читання поезії вголос 

ДЗ:

1.Ознайомитися з біографією Олени Теліги.

2. Виразно читати вірш "Сучасникам"

3. Підготуватися до контрольної роботи.

Увага! 28 квітня буде проведена контрольна робота за темою "Загальнолюдські цінності". Повторіть матеріал у підручнику на с.198-246. Ретельно підготуйтеся до роботи, бо на час виконання буде відведено 30 хв.

29.04.2020

Тема. Тематична контрольна робота "Загальнолюдські цінності"

Початок  об 11.15 год (4-й урок)

Термін виконання - 30 хв.

До 12.00 год здати роботи. 

Посилання:

На сторінці "Контрольні роботи 7Б клас"

Увага!

Контрольну роботу не здали:

Чульжанова Т.

Свиридова Д.

Смірнов М.

Комячко М.

30.04.2020

Тема. О.Теліга. Ідея оптимізму і життєлюбства  в поезіях "Радість", "Пломінний день".

Вчитель

 Для Олени Теліги, як і для багатьох її однодумців, провідною ідеєю і в поезії, і в громадській діяльності була ідея державності України. Цьому було присвячене її життя,  життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя.

Матеріал у підручнику:

1. Вірш "Радість" - с.251

Аналіз поезії

Рік написання – 1999 

Збірка: «О краю мій» 

Жанр: ліричний вірш 

Вид лірики: громадянська (патріотична) 

Тема: зображення ліричної героїні, яка передає радість усім навколо 

Ідея: прагнення героїні донести до читатів радість, оптимізм у будь-якій ситуації 

Основна думка: Радість спинити не можна, бо «Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли» 

Художні засоби вірша “Радість” :

 епітети “безжурний  вітрогон-xлопчина”, “між  людьми  похмурими”

 порівняння “як безжурний віт­рогон хлопчина”; “а  хлопчина  рветься,  як  метелиця,” 

 метафора “радість тулиться”, “поле стелиться”, “Козачка  вдаряю  попід  мурами” 

           У вірші “Радість” ми бачимо ліричну героїню, яка несе радість у серці, причини її пояснити не може, до неї “радість тулиться”, і ця радість передається поетичним порівнянням “як безжурний вітрогон хлопчина”. Радість спинити не можна, бо “Ніби поле перед нами стелиться, Ніби зникли авта й мотоцикли”. Ця безжурна радість переповнює вщерть: “Пролітаю між людьми похмурими, Козачка вдаряю попід мурами…” Весь вірш пройнятий життєрадісною настроєністю, передає ніжний ліризм і оптимізм ліричної героїні. 

2. Вірш "Пломінний день" - с.251

Аналіз поезії

 Жанр – вірш 

Лірика – громадянська

 Тема – доля України, нації 

 Ідея – Державне самоутворення України 

“Пломінний день” художні засоби: 

 епітети – День прозорий, рухливий  натовп, шляхи  великі, невтомний сокіл, покірні  води   порівняння «Мерехтить, як пломінь»

 метафори – «застиглі і покірні води», «душа моя сьогодні грає».

 риторичні окличні речення «І тому росте, росте прокляття!» інверсія «І душа моя горить сьогодні» 

            Лірична героїня поезії (яка і власне авторка) має глибокі патріотичні почуття. Її найбільша гордість і найбільший біль — Україна, бо навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, знайти однодумців і діяти, щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим. Вірш «Пломінний день» належить до громадянської лірики. У ньому поетка декларує своє життєве кредо — служити рідній країні. Душа її сповнена енергії жити і боротися заради Вітчизни до кінця життя: «Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!». Авторка переконана, що там, де є патріоти, там немає байдужих: «Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна». У творі простежується філософська думка про те, що героїня ладна боротися до останнього, бо її душа «рушає на шляхи великі». Використовуючи метафоричні образи, поетеса прагне своїм закликом збудити «застиглі і покірні води», щоб вони «забурлили водоспадом» саме «на землі байдужо-непривітній». Авторка утверджує активну життєву позицію: «Хочу жити, аж життя не зломить…»

Домашнє завдання:

1. Виразно читати вірші О.Теліги.

2. Завдання №11 на с.253 виконати письмово.

05 - 06.05.2020
Тема. Олександр Гаврош. "Неймовірні пригоди Івана Сили" - повість про пригоди українського силача, що став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, обїздив пів світу, здобувши безліч перемог.

Вступне слово вчителя

Сьогодні на уроці ви познайомитесь із творчістю сучасного українського письменника Олександра Гавроша, дізнаєтесь історію написання та особливості його повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили», а також розпочнете роботу над опрацюванням 1-14 розділів твору, визначивши яким у них постає головний герой Іван Сила.

Опрацювання навчального матеріалу.

Біографія Олександра Гавроша

Олександр Гаврош – нове ім’я в українській літературі. Письменник, сценарист, журналіст, вічний правдошукач, він узяв собі за мету – повертати забуті речі й

говорити про те, про що інші переважно мовчать чи й узагалі не знають.

Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в місті Ужгород. Закінчив факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Працював у часописах «Срібна Земля», «Срібна Земля-Фест», «Старий Замок», «Україна молода». Активно друкувався у київській, львівській, одеській та закордонній пресі.

З 2000-их років почав писати художні твори. «До літератури прийшов еволюційно, внаслідок внутрішнього розвитку»— пояснює автор зміну в своєму житті. Після виходу кількох збірок поезії спробував себе у прозі.

Олександр Гаврош активно впроваджує в українську літературу закарпатські теми й популяризує народних героїв, зокрема, таким є й герой твору, який ми будемо вивчати – Іван Сила.

Бесіда за питаннями

• А імена яких народних героїв-богатирів вам відомі?
• Що ви знаєте про них?                 Опрацювання навчального матеріалу

За жанром, твір Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» є пригодницькою повістю.

• Пригадайте, який жанр літератури називають повістю?
• В чому полягають особливості пригодницької повісті?
• Які пригодницькі повісті інших авторів вам відомі?

Щоправда, «Неймовірні пригоди Івана Сили» –  особливий вид пригодницької повісті, адже це повість, написана на основі реальних подій. А сам автор із перших рядків прагне нас зацікавити, тому  пропоную прочитати  передмову до твору, яка трішечки наблизить нас до розуміння – ким насправді був Іван Сила?

Читання передмови до твору «Неймовірні пригоди Івана Сили» учнями

Маленькі друзі! Я знаю, що ви не любите читати передмови. А дехто з вас взагалі вважає, що книжку слід розпочинати з кінця. Але ця передмова особлива, бо, не прочитавши її, ви не дізнаєтеся ГОЛОВНОГО.

Україна славиться своїми силачами. Але не тільки Василь Вірастюк чи брати Клички належать до найдужчих людей світу. Були в нас такі й раніше. До незаслуже— но забутих належить і знаменитий силач Іван Сила. Саме так називали в народі Івана Фірцака, який понад сто років тому народився на Закарпатті, став чемпіоном Чехословаччини та Європи з кількох видів спорту, об’їздив півсвіту, здобувши величезну кількість перемог. За свою неймовірну силу його нарекли ім’ям уславленого античного борця Кротона.

Першим розповів про життя українського богатиря Антон Копинець у книжці “Кротон”. Він товаришував зі славетним атлетом і особисто від нього записував його історію. Після нього про Івана Силу писали й інші письменники.

І хоча “Неймовірні пригоди Івана Сили” здадуться вам справді неймовірними, основа їхня правдива, адже почерпнута із фактичного матеріалу, записаного Антоном Копинцем. Ясна річ, що ми мусили додати щось від себе, а щось і змінити, інакше вам би було не так цікаво.

А де в цій книжці правда, а де вигадка — спробуйте з’ясувати самі.

Матеріал у підручнику:

1. Про автора - с.254.

2. Зміст повісті - с.254-261. (05.05.2020)

3. Зміст повісті с. 262-269  (06.05.2020)

Для допитливих:

https://youtu.be/EIUBidoHGcY

Домашнє завдання (05.05.2020):

1. Прочитати першу частину повісті (с.254-261)

2. Усно відповісти на питання на с.261-262.

3. Знайти і виписати цікаві факти про Івана Фірцака(5-6)

Домашнє завдання (06.05.2020):

1. Прочитати другу частину повісті  - с.262-269

2. Випишіть цитати до образу Івана Сили (6-7 цитат)

 12.05.2020 

                             (11.15-11.45 год) 

              Семестрова контрольна робота

                       з української літератури

                                      Твір

      Мій улюблений літературний персонаж

Посилання: перейдіть на сторінку "Контрольні роботи 7Б клас"

13.05.2020

Тема. Олександр Гаврош. "Неймовірні пригоди Івана Сили". Проблематика твору.

Слово вчителя

«Пригоди Івана Сили» — звичайна історія про хлопця із незвичайними здібностями, який опиняється в типовій ситуації людини, що приїхала підкорити столицю, а підкорила майже весь світ. Навіть не віриться, що автор переказує реальні події із життя відомого уродженця селища Білки, найсильнішої людини ХХ століття. До реальних героїв — Івана Фірцака, його дружини — повітряної гімнастки, чемпіона-суперважковаговика Джона Джексона, королеви Британії автор додав кумедних вигаданих персонажів: слідчого агента Фіксу, обірванця Міху Голого. Письменник так майстерно змалював портрети й характери своїх героїв, що, не знаючи справжньої історії українського богатиря, ніколи не здогадаєшся, на кому саме відігралася авторська фантазія.

Проблематика — аспект змісту твору, на якому акцентує свою увагу автор. Коло проблем, охоплених авторським інтересом, питань, поставлених у творі, становить його проблематику. Дозвіл поставленої у творі художнього завдання - частина творчого процесу письменника, що знаходить своє втілення в проблематиці його творів.

Мораль- система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

Аналізуємо твір

У повісті О.Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили" виділяємо такі морально-етичні проблеми:

-доброти та ненависті;

-людської гідності;

-чесності,порядності й нещирості,брехні;

-користолюбства й підступності;

-справжньої дружби та кохання;

-вірності та відданості;

-проблема вибору людини;

-підлабузництва та лицемірства;

-марнославства;

-справжніх та фальшивих цінностей;

-проблема свободи людини;

-помсти, заздрості;

-людського щастя.

Композиція твору “Неймовірні пригоди Івана Сили”
 Експозиція – приїзд Івана до столиці з метою знайти роботу та самореалізуватися 
Зав’язка – тренування героя в доктора Брякуса, встановлення першого рекорду, родота в цирку мадам Бухенбах
 Кульмінація – виборювання Іваном титулу найсильнішої людини світу
 Розв’язка – вимушений розпад цирку Бухенбах.

Матеріал у підручнику:
1. Зміст твору - с.270-277.
2. Цікаве про І.Фірцака - с.277.

Домашнє завдання:
1. Дочитати поданий у підручнику твір.
2. Усно відповісти на питання на с.278.
3. Письмово:
Укладіть таблицю, записавши риси характеру героїв.

Ім’я героя	Характеристика
Іван Сила	сильний, ...
Міха Голий	злодюжка, ...
Фікса	агент, ...
Аделія Бухенбах	власниця мандрівного цирку,...
Мілка	красуня,...
Піня	карлик, ...

19.05.2020, 20.05.2020

Тема. Андрій  Малишко - відомий український поет. Пісні, що стали народними: "Пісня про рушник", "Чому, сказати, й сам не знаю...", " Вчителька"

 Слово вчителя

- У Андрія Малишка було улюблене дерево, що прикрашає український степ. У ботаніці воно іменується кленом платановидним, а в Україні народ називає його красивим словом «явір». Бджоли беруть від нього мед, а люди – пісні. Стежина під яворами – це стежина життя Андрія Самійловича Малишка, сповнена духовної величі і нев’янучої краси. Бере початок вона в Обухові на Київщині. Цією стежиною під яворами возили маленького Андрійка на сіножать, нею він вирушив у Київ. І багато разів повертався нею із великого міста на рідне обійстя.

     Народився я в родині малоземельного селянина 14 листопада 1912 року в селі Обухові на Київщині. Сім’я наша була велика – одинадцятеро дітей, батько з матір’ю та старенька бабуся.

     Із спогадів друзів дитинства, родичів постає хлопчик невисокого росту, міцної будови, з темно-русим волоссям, з правильним овалом обличчя, високим чолом і «монгольськими очима». Читати навчився рано від старших братів Василя і Петра (Андрій був третім сином у сім’ї). Коли виповнилося йому вісім років, разом з іншими однолітками пішов у перший клас. З домашнього полотна мама зшила синові торбинку, в якій носив книжки. А в другому класі на цій торбинці друкованими літерами написав своє ім’я і прізвище. По імені й прізвищу звали його лише вчителі, а для всіх інших він був Дуся, Дусик Базелик. На уроках любив пустувати, але коли вчитель щось раптом запитував, то відповідав правильно. Траплялося й таке, що інколи не знав відповіді на запитання. Для хлопця це був великий сором. Він страшенно переживав, навіть відмовлявся від обіду і тримався відлюдкувато аж до наступного дня. У кінці навчального року діти здавали свої книжки. Андрійкові підручники, як згадувала сестра Галя, завжди були чистенькі й охайні, і кожен учень хотів їх потім одержати.

        А.Малишко: Як живу бачу я свою матір Ївгу Базилиху, її сині задумливі і повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи біля прядки, вона співала тихо і протяжно, і ці пісні врізалися мені в пам’ять на все життя. Знала вона їх багато і співала з великим почуттям. І було в тих піснях стільки живого і близького серцю, такі картини породжували живі народні образи, що й сьогодні я пам’ятаю кожне слово…

Твори А.Малишка

«Вчителька»

Школа і перша вчителька — це найдорожче з нашого дитинства, те, що людина проносить через життя.

ТРАГІЧНА ДОЛЯ ГЕРОЇНІ. Своє натхнення А. Малишко черпав у народній творчості і у вра­женнях, що збереглися в нього з дитинства: мати виховувала його чуйним, небайдужим до страждань інших. Ось і в поезії «Вчитель­ка» автор висловлює своє співчуття до трагічної долі шкільної вчи­тельки:

Двох синів твоїх узяли фронти,

Бо на рідний край впала чорна злива.

В партизанську ніч посивіла ти,

Як в тяжкий мороз Непожата нива.

Читаємо ці рядки, бачимо нелегку долю жінки, в житті якої було чимало випробувань. Та, незважаючи на нещастя, сум, утому, вчи­телька кожного дня йде однією й тією ж дорогою до школи — щоб зустріти нових школярів, щоб вчити їх, щоб випустити у доросле життя гідними людьми:

Скільки підросло й полетіло нас

В молодій весні, в колосистім полі,

А у тебе знов та ж доріжка в клас,

Той же явір наш Під вікном у школі.

Тяжкі часи описує автор. Доля вчительки була долею багатьох українських жінок. Така доля спіткала і більшість з її учнів. Та завжди залишиться вона — вчителька, «друга мати», «радниця» — в серці кожного з її вихованців. Тому, дивлячись на пройдений шлях, героїня Андрія Малишка зможе сміливо радіти та пишатися тим, що залишила помітний та важливий слід на цій землі. Адже колись вона, усміхнена, з барвистими квітами в руках, повела нас до країни знань. Із надзвичайним терпінням вчила не тільки читати й писати, а й любити працю, шанувати батьків, бути чуйними й чесними. Мабуть, тому так багато книг, оповідань, віршів, пісень присвячено вчителям. Андрій Малишко теж обрав темою однієї зі своїх пісень розповідь про першого друга. Це пісня «Вчителька».

Поет з любов’ю і ніжністю змальовує образ вчительки. Вчителька — невтомна трудівниця і тоді, коли зацвітають сади і коли «летять-летять в небі журавлі».

Це вона відкриває світ прекрасного дітям, вчить рідній мові. її життя ніби відлічується шкільними дзвониками — останнім і першим. А між ними невтомна праця:

На столі лежать зошитки малі,

І роботи час проганяє втому.

Багато дітей вчила вона. Розлетілися випускники по світу.

Скільки підросло й полетіло нас

В молодій весні, в колосистім полі.

А на неї вже знову чекають інші діти. Це повторюється з року в рік.

Але навіть страшне горе не погасило в ній любов до світу, до дітей. Адже кожен учень, що пішов від шкільного порога у велике життя, залишив їй свою частку радощів і тривог, а в дорогу взяв її мрії та сподівання.

І звучить над світом пісня А. Малишка, відгукується у наших серцях:

Вчителько моя, зоре світова!

«Пісня про рушник»

" І на тім рушничкові … " ( А. Малишко. " Пісня про рушник " ).

Максим Рильський говорив: " Наш Андрій Малишко - справжній поет, справжній син народу, справжній улюбленець народу. Спасибі йому! Він гріє нам серця своїм гарячим серцем, і пісня його живе в народі, як народ живе в його душі ". Доказом цього є довге життя " Пісні про рушник ",

" Київського вальсу ", " Стежини ", які були створені в співавторстві з Платоном Майбородою. І, мабуть, у кожного українця середнього та старшого віку, коли вони почують ім'я Андрія Малишка, зринають у пам'яті слова: " Рідна мати моя, ти ночей не доспала … ", " Вчителько моя, зоре світова … ", " Знову цвітуть каштани, хвиля Дніпровська б'є … " Приємно, що і юні, ще зовсім діти, у вирі сучасного модерну можуть відчути красу поетичного слова Андрія Самійловича, вічність проблем, приємне музичне оформлення Платона Майбороди.

1958 рік. Режисер М. Мишурін знімає фільм " Літа молодії ". Є у нього епізод, де герої фільму - юнак і дівчина – їдуть на даху вагона у Київ вступати до театрального інституту. Хлопець розгортає рушник, у який мати загорнула йому нехитрий сніданок, і пригощає супутницю. Так, в Україні є такий звичай: в далеку дорогу мати дає синові вишиваний рушник – на щастя, на долю. Режисеру спало на думку музично оформити цей епізод. Мишурін запропонував: " А що як ми дамо юнакові пісню про рушник? "

Композитору Платону Майбороді сподобалася пропозиція режисера

М. Мишуріна про музичне оформлення фільму піснею про рушник. Він зателефонував Андрію Малишку в санаторій, де він відпочивав, і дав йому розмір віршів:

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

В тихім шелесті трав ти мене сповивала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний на щастя дала.

Наступного дня вранці поет по телефону диктував вірш, залишивши перший куплет таким, яким його написав Платон Майборода. Він змінив лише другий рядок.

І ось А. Малишко в селі Плютах під Києвом. Раптом на подвір'ї з'являється делегація творців кінокартини " Літа молодії " на чолі з Майбородою. Приїхали просити, щоб Малишко щось трохи змінив у пісні – так потрібно композиторові. Прибули гуртом, бо знали непіддатливу натуру поета. Але Малишко гостро відповів: " Я не пишу текстів і не підстроююсь до будь – чиєї музики ". Так і розійшлись. Але уже увечері поет передав текст по телефону, а вночі теж по телефону композитор наспівував мелодію пісні.

Під час демонстрування фільму пісня блискавично облетіла країну, зачарувала своєю мелодією і змістом слухачів – своєю безмежною любов'ю до матері, що злилася з вишиваним рушником і материнською ласкавою усмішкою.

"Чому, сказати, й сам не знаю..."

Матеріал у підручнику

1. Про автора - с.279.

2. Поезії А.Малишка  - с.280-282.

Домашнє завдання

1. Ознайомитися з творчістю А.Малишка.

2. Виразно читати вірші на с.280-282.

3. Вірш на вибір вивчити напам'ять.

4. На с. 283 виконати завдання №11 письмово.

26.05.2020

Тема. Урок з позакласного читання. 

Степан Васильченко "Приблуда".

Аналіз оповідання

 Оповідання “Приблуда” С. Васильченко написав 1925 року.

 Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках

 XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку. Васильченко в оповіданні хотів показати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, але в їх взаєминах є паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу, як ліквідація дитячої безпритульності, безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт: від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання. Умови життя в дитячому будинку вкрай складні – діти по троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки». Діти знали, що за зовнішньою непривітність, сердитістю, постійною буркотливістю Параски Калістратівни (так звали завідувачку) криється чуле й добре серце. Вона цілий день клопочеться й свариться то з інспектором, то з дітьми, бо ледве дає собі раду, чим нагодувати, у що вдягнути та взути силу-силенну дітвори, яку закинули в дитячий будинок. Безпритульність, розруха, голоднеча...    

       Портрет завідувачки : «…голос, як труба, іде, як буря. Висока, огрядна, в мужичих чоботях, шумить-гримить… Зранку гасала по установах, змагалася, прохала, сварилась…» Діти прозвали її Ревою. Вона, замкнувшись у своїй кімнаті, ревне плаче, не взмозі спокійно дивитися на дитячі злидні й поневіряння. 

       Головним героєм оповідання є безпритульний хлопчина Мишко. Мишко – змарнілий, обідраний, босі ноги всі в грязюці, в лахмітті, виразки на ногах… Мишко говорив, що прийшов погуляти до дітей. Але як виявилося, він – безпритульний. 

         Риси характеру Мишка: кмітливий, допитливий, жвавий, співучий хлопчина. Діти називають його майбутнім «Моцартом». Хлопчик виявляє здібності до музики та читання художніх творів. Діти, дізнавшись, що цей хлопчик – сирота, оточують  зворушливою увагою і піклуванням майбутнього «Моцарта». Спочатку діти переховують хлопчика-приблуду з тим, аби переконати Параску Калістратівну залишити його в дитячому будинку. Дітям притаманне почуття товариськості, взаємодопомоги. Вони знали, хай там що, а Рева не встоїть перед їхнім проханням прийняти до дитбудинку ще й цікавого хлопчика-приблуду. Дітям вдалося переконати Параску Калістратівну залишити Мишка в дитячому будинку. 

         Герої оповідання «Приблуда» знають вже про свої можливості, перспективи. Це надає їм впевненості й оптимізму. Адже мало не всі в будинку, як визначила сама Параска Калістратівна , були майбутні великі люди: хто – інженер, хто – професор, хто – артист. Не зважаючи на всю гіркоту, співчуття автора до образів-персонажів твору, в оповіданні зустрічаємо гумористичні епізоди.

        Гумор як вияв співчутливо-доброзичливого ставлення письменника до маленьких героїв, як засіб позитивної характеристики. 

      Засоби гумористичного зображення 

1.Використання жартівливих народних пісень, що їх співають вихованці дитячого будинку («На горі качата – Роди, Боже, дівчата. А хлопців не роди, Бо то самі іроди»).

 2. Використання кумедної ситуації (Читання Мишком книжки догори дригом). 

3. Примітивне використання іноземних слів (Дер штуль, дер зуп )

4. Вживання просторічних слів (Актор, фортеп’яно, губернатка)

Сюжет твору

Головний герой новели, десятирічний безпритульний хлопчик Мишко, потрапляє до дитячого будинку. Ззовні він "марний, обiдраний, босi ноги всi в грязі", та при цьому запевняє, що в нього є мама й тато, і живе він тут недалечко, а на запитання, чому ж він тоді голий і босий, хлопчик-сирота демонструє винахідливість, відповідаючи: "…чоботи є в мене, тiльки мама заховала, щоб я з дому не сходив. То я босий утiк. I пальто в мене є, i шапка гарна – все мама поховала".

Подив дітей посилився, коли "Мишко заспокоївся, пiдтяг штани, очi засяяли" і він заспівав надзвичайно гарним і сильним голосом народну пісню "Ой, Морозе-Морозенку, ти славний козаче…". Та це ще були далеко не всі таланти й обдарування маленького Мишка. Не меншe враження він справив на всіх, коли витягнув "гребінь iз кишені, та як утне на йому губами: так i пориває до танку, i очі в усіх засяяли…". Автор неодноразово акцентує увагу на тому, що в дітей від радості "очі засяяли".

Показуючи характер малого Мишка, автор звертає увагу й на вольову натуру хлопця, тоді, коли всі побігли їсти "на обiд дер зуп – без хлiба, без солi й без круп", а хлопець чемно відмовився, говорячи, що вже обідав "борщ iз м’ясом, i кашу молошну, i чай з булкою в накладку i… Мишко ковтнув слину й замовк". А коли всі весело і завзято обідали "Мишко стояв, схилившись на одвiрок, нахмурений. Все одхиляє убiк голову, нiби на той обiд i дивитись не хоче. Тiльки в горлi у його кавкало, мовби глитав великi камiнцi".

Реальне становище Мишка розкрилося підвечір, коли вихованці дитбудинку нагадали йому, що надворі темно і його, напевне, десь там уже шукають "папаша з мамашою". У відповідь хлопчик не витримав і несподівано заплакав, зізнавшись, що насправді безпритульний. Діти сприйняли його нещастя із співчуттям і вирішили "на раді" прийняти до себе – поки що таємно, а потім вилучити момент і просити залишити хлопчика всією "бурсою" в завідуючої Параски Калістратівни, яка вже стільки разів зарікалася нікого більше не брати до притулку, розрахованому і помешканням, і харчовим постачанням лише на тридцятьох вихованців, яких насправді було цілих дев’яносто.

Під дрантям не було сорочки. Світились реберця. Схудле, марне тіло було порване, подряпане, скривавлене – живого не було на йому місця".Оригінально вирішує письменник "оприлюднення" Мишка перед завідувачкою. Хлопець, який за цілий день не мав і крихти в роті, просить дітей чогось "пошамать": "Мені що-небудь, аби не нудило. От, скажемо, у казані я бачив – дві кістки лежать". "Собача" їжа й їлася Мишком по-собачому – він так голосно гриз кістку під ліжком, що Параска Калістратівна не могла цього не почути, а "тривожні очі" дітей при цьому ще більше посилили її підозри. Коли ж жінка намагається проігнорувати вмовляння дітей, "пильне її око щось загледіло. Зразу: – Ану, стій! – Мовчки поривчасто вхопила, розгорнула на хлопцеві шмаття, що його соромливо й старанно не давав він розгортати.

Зрозуміло, що після побаченого чуйне серце виховательки не могло не розтанути. Діти визначають, що справа на їх боці за тим, що завідувачка у своїй кімнаті "реве", тож починають святкувати перемогу: "Невтримна радість, мов на крилах, підняла всіх, завертіла… Вихором закружило лахміття, довгі рукава, обiрванi лацкани, обмотки на ногах. Один водить рукою по руці, як смичком по струнах, другий товче кулаком, як у бубон, у надуту щоку; той – у боки, той навприсядки. I… шугають, як у метелиці, золоті блистинки – очі… I знову – вихор радощів – ще дужчий, ще буйнiший".

Змальовуючи життя дитячого будинку в перші пореволюційні роки, С.Васильченко мав на меті показати, що в яких би "сумних і обідраних" умовах не були діти, їм завжди допомагає виживати, і в прямому і в переносному значенні цього слова, неймовірно велике багатство фантазії й уяви їх маленьких душ і ота, здається, всепереможна "радість життя", безпосередня дитяча веселість і гумор.

Рекомендовано

Прочитати в повному обсязі оповідання С.Васильченка "Приблуда"

27.05.2020
Тема. Повторення вивченого. 

            Література на літо.

Дорогі мої учні! За літо вам потрібно не тільки відпочити, а й підготуватися до наступного навчального року. Якщо під час навчання часу на читання катастрофічно не вистачає, то влітку вільного часу цілком достатньо.

Тому пропоную  список літератури для обов’язкового читання. Сюди не внесені  маленькі віршовані твори. Але запропоновані твори є великими за змістом і в підручнику подані у скороченому варіанті. У вас є можливість влітку ознайомитися з оригіналами цих творів.

 До речі,  ці книги  можна взяти в нашій шкільній бібліотеці.

Список творів з української літератури для 8 класу

1. Українські народні думи. «Маруся Богуславка»
2. Леся Українка. «Давня казка»
3. Іван Карпенко-Карий. «Сто тисяч»
4. Михайло Коцюбинський. «Дорогою ціною»
5. Олександр Довженко. «Ніч перед боєм»
6. Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути»
7. Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало»
8. Юрій Винничук. «Місце для дракона»
9. Валентин Чемерис. «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання»

Сподіваюсь, що читання принесе вам багато цікавих зустрічей з новими літературними героями!